Знову тануть сніги... І в повітрі так запахло весною...І ми знову в наших серцях запалюємо вогонь шани та поваги, низько схиляємо голови перед іменем мужньої жінки, геніальної володарки українського пера, легендарної дочки Прометея, нашої землячки Лариси Петрівни Косач. Борець за життя, борець за кохання, борець за щастя, борець за світле майбутнє... Жінка-борець, жінка, яка "в серці має те, що не вмирає". Жінка, котра постійно боролася із підступною хворобою. Перебуваючи в стані постійного напруження, вона продовжувала писати свої безсмертні твори. Її горда вдача, її самокритичність, принциповість, працелюбність, сила волі і вірність слову давно стали ідеалом для багатьох сучасників. 42 весна розцвіла для поетеси...І все...Зоря згасла... Ні, не згасла! Вона вічно горітиме та сіятиме в наших серцях, в серцях українського нескореного народу... Леся Українка живе серед нас, вона не вмерла, а тільки зробила крок у безсмертя.

          ​З нагоди 150-річчя від дня народження талановитої поетеси користувачі шкільної бібліотеки с. Бубнів взяли участь у творчому проекті "На шлях я вийшла ранньою весною...". Читачі продекламували поезії Лесі Українки, ще раз перегорнули сторінки книг її збірок, ознайомилися із книжково-ілюстративною виставкою "Леся Українка - яскрава зоря на небосхилі української культури", переглянули цікаву та змістовну презентацію "Дочка Прометея...Відоме про невідоме...". ​Леся Українка залишила нам світлу та могутню зброю, своє українське чисте слово, яке живе на наших вустах і житиме завжди...