Був лютий - двадцять другий рік.

І ранок зі словами мами:

"Вставай, дитино, бо на наш поріг прийшла війна, така жорстока і кривава".

Та важко нам було повірити у це,

і сльози не давали всім спокою.

Крізь вибухи, крізь постріли, крізь кров ішла війна жорстокою ногою.

Йшов день за днем, а наші земляки ішли по зброю неньку захищати.

Пішло багато - і за ними плачуть всі, а особливо їхня рідна мати.

Луна сирена: швидко у підвал ховайтеся усі й дорослі й діти,

сидіть допоки не почуєте сигнал, що можна знов на синє небо поглядіти.

Й знову сирена, й знову в укриття. А із сиреною народжуються діти.

Ви думали не зможем, та нові життя з'являються, немов оті весняні квіти.

І зараз Київ та Одеса, Харків й Львів - всі об'єднались і ідуть до перемоги.

Багато вже злягли рідненьких дочок і синів.

У мами тільки сум та сльози, й на душі тривога.

Ви думали, що ми слабкий народ,

І неньку нашу за три дні узять хотіли.

Та ми не боїмося перешкод, І боремось за неї ми щосили.

Автор вірша: Наталія Юхно, учениця 9 класу Бубнівського ліцею.

Автор відео: Валерія Терещук, учениця 9 класу П'ятикорівська гімназія Відео-ролик за участі: Наталія Юхно Катя Вільчинська Сергій Найдюк Саша Черних @Лєруся Терещук

#МИ_ЗА_МИР❤️ #РАЗОМ_МИ_СИЛА