"На шлях я вийшла ранньою весною,
І тихий спів несмілий заспівала..."
Знову тануть сніги... І в повітрі так запахло весною...І ми знову в наших серцях запалюємо вогонь шани та поваги, низько схиляємо голови перед іменем мужньої жінки, геніальної володарки українського пера, легендарної дочки Прометея, нашої землячки Лариси Петрівни Косач. Борець за життя, борець за кохання, борець за щастя, борець за світле майбутнє... Жінка-борець, жінка, яка "в серці має те, що не вмирає". Жінка, котра постійно боролася із підступною хворобою. Перебуваючи в стані тривалого напруження, вона продовжувала писати свої безсмертні твори. Її горда вдача, її самокритичність, принциповість, працелюбність, сила волі і вірність слову давно стали ідеалом для багатьох сучасників. 42 весна розцвіла для поетеси...І все...Зоря згасла... Ні, не згасла! Вона вічно горітиме та сіятиме в наших серцях, в серцях українського нескореного народу... Леся Українка живе серед нас, вона не
...
Читати далі »